Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту




















Статистика
Головна » 2018 » Січень » 13 » Герой нашого краю
15:15
Герой нашого краю

Сьогодні як ніколи необхідно виховувати в учнівської молоді почуття патріотизму, національної гідності, любові до рідного краю, почуття вдячності воїнам АТО за захист Вітчизни. Молодь повинна знати своїх героїв та  захоплюватися  героїчними подвигам  українських бійців.  Наші вчителі  розвивають бажання в нас прийняти посильну участь у допомозі і підтримці захисників Вітчизни. Учні мого класу прийняли активну участь  в благодійних акціях «Ліки замість квітів», «Новорічний подарунок для бійця», «Валентинка на передову»  в рамках обласної благодійної акції «Допоможемо Українській армії» та в акції «Допоможемо дітям Авдіївки».  Ми зрозуміли, що благодійні акції сприяють можливості  відчути особливу важливість таких понять як милосердя, підтримка та співчуття.

Я хочу розповісти  про героя АТО – мого батька Юрія Павловича Бодневича.  Він чесна, хоробра, відважна людина.  Юрій Павлович народився 5 жовтня 1976 року  в місті Мелітополі. Після закінчення школи Юрій Бодневич поступив на навчання до Харківського  політехнічного університету. По закінченні університету  отримав спеціальність інженер – механік ДВЗ. Батько відвідував військову кафедру університету і отримав військове звання молодший лейтенант.

Після закінчення вищого навчального закладу батько  пішов на роботу. Він працював механіком на підприємстві «Техавтотранс» в місті Мелітополі.   

          Прикладом для мого батька завжди був його дід, який був учасником  Другої Світовій війни і закінчив свій шлях визволителя у Берлині. Розповіді діда про війну й надихнули батька  на те, що справжній чоловік – воїн повинен в важкі для країни часи встати на її захист. Мій прадід  був дійсно хорошою людиною, з високоморальними людськими якостями, з великим почуттям патріотизму, який довів своїм власним прикладом. У нашій сім’ї завжди почуття любові, справедливості, самовідданості і дружби прищеплювалося змалку.   Мій прадід був танкістом і мій батько  теж отримав навики керування  танком.

 

 

                    

(Батько Юрія, та він сам. Харківське танкове училище)

Юрій Бодневич був призваний  до  Української армії 27 лютого 2015 року. Він служив у лавах 72-ї механізованої бригади старшим лейтенантом, заступником командиру 5-ї роти ІI-го механізованого батальйону. Місце дислокації його бригади місто  Біла Церква Київської області. Перші 27 днів батько  проходив курс перепідготовки на полігоні Харківського танкового училища, пройшовши військову службу після мобілізації перейшов на контрактну службу на пів року.

Мій батько розповідав як  було дуже важко звикнути до обстрілів, тому що  в АТО  він вперше відчув тягар війни. В його арсеналі були 10 машин БМП. За хоробрість і силу волі, які йому допомагали пережити це пекло, батькові і його бійцям вручили нагрудний знак "Гвардія". Через деякий час батальйон змінив позиції виїхавши в район села Старогнатевка, де він за участь в боях отримав медаль "За оборону держави". При виході з цих позицій в район Докучаєвська  його бригада попала під обстріл ворога,  та батько, щоб не програти бій, почав чинити військову машину під обстрілом.  В новинах ТСН розповідали: «Теперь оккупированный боевиками Докучаевск у бойцов -  как на ладони. Возле поселка Новотроицкое украинские военные отбили атаку диверсантов и взяли под защиту около 50 гектаров родной земли, где ранее работали вражеские корректировщики огня. На новом месте обживаются бойцы 72-й бригады.  Военные сняли размещенный в серой зоне флаг "ДНР", и теперь на высоте развевается сине-желтый стяг. Позицию уже назвали Эверестом – из-за ее значения в окружающем рельефе».

Також мій батько  служив  в Авдіївці. Служба була дуже важкою. На той час йшли жорстокі бої. Кожен день зі сторони  бойовиків був  ударний обстріл Авдіївки з установок системи залпового вогню «Град».  Прицільним вогнем знищувались  житлові будинки. Гинули як мирні мешканці, так і військові. У боях загинули і бойові товариші мого батька. Деякі були поранені. Противник постійно намагався провокувати сили АТО на активні бойові дії. На початок 2016 року лінія розмежування проходила по трасі Донецьк – Костянтинівка. На схід від дороги, що розташована на насипу, в районі Ясинуватської розв'язки — укріплені позиції терористів. На захід від дороги — Авдіївська промзона, вона належить  місту Авдіївка, що контролюється українськими військами. На той час в промзоні не було українських опорних пунктів, вони були розташовані західніше. Користуючись цим, розвідка противника постійно переходила лінію розмежування, та обстрілювала українські опорні пункти. Українські військові утримують контроль над цією ділянкою сірої зони і зараз.

 

 

(Юрій на одній із своїх машин)

За часи служби були й неймовірні історії. «У нашій роті, - розповідав батько, - був гусак за прізвиськом  «Золотий». Коли комбат надавав команду «Рота, шикуйсь!», виходив «Золотий» гусак і теж ставав поруч. Він був талісманом нашої роти.  Батько оберігав та кормив «Золотого», щоб той не став трапезою військових.

(Юрій та гусак)

Ось таку інформацію розповсюджували в ДНР про бригаду мого батька: «Підрозділи 25-ї повітрянодесантної бригади ВДВ ЗС України, які заступили на оборону Авдіївки після виходу на ротацію 72-ї бригади, ще активніше відповідають на обстріли з боку бойовиків “ДНР”. Сепаратисти звинувачують їх у продовженні “геноциду”. Як передає “Новинарня“ (один з ЗМІ ДНР), про це на брифінгу 30 жовтня заявляв заступник начальника так званого “управління народної міліції ДНР” Едуард Басурін. При цьому він стверджує, що ЗМІ України не висвітлюють факти реальних обстрілів з боку ЗСУ мирних кварталів населених пунктів ОРДО. Натомість в Україні нібито видають в ефір “постановочні сюжети” про обстріли з боку “ДНР”.

         Нагадаємо, прес-центр штабу АТО інформував, що бойовики “ДНР” обстріляли житлові квартали Авдіївки 28 жовтня.

 

Батьку дуже пощастило. Він повернувся живий, без поранень. Мобілізувався з Авдіївської промзони 29 жовтня 2016 року. Тобто взагалі прослужив більше ніж півтори роки. За участь у антитерористичній операції Юрій Павлович Бодневич був нагороджений медалями: «За оборону рідної держави», «За службу державі», «Учасник АТО».

(Герой та його відзнаки)

 

 

(Юрій та його родина)

 

Мама героя, Бодневич Світлана Василівна нагороджена орденом «За Материнство».

Ще в юності від інших юнаків мого батька  відрізняли такі риси характеру як: відвага, мужність, сила волі і неймовірна відданість своїй сім’ї, своєму місту, своїй Вітчизні. Таким він і залишився на все життя. Випробування, які випали на його долю, не зламали його, а зробили мужнім, витривалим і сміливим…Це справжній чоловік і наш захисник.

          Сьогодні мій батько продовжує військову службу за контрактом в лавах 72-ї механізованої бригади 5-ї роти ІI-го механізованого батальйону ЗС України. Він частий  гість в нашій Мелітопольській гімназії № 5.

Для мене мій батько – справжній Герой.

Автор: Бодневич Дмитро (учень 8-В класу, Мелітопольської гімназії №5)

Переглядів: 74 | Додав: Gosha | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Січень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031


Українське ділове мовлення. Календар свят


Корисні посилання





































Друзі сайту
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Copyright MyCorp © 2019Зробити безкоштовний сайт з uCoz